Народився в Росії (м. Самара) в родині батька токаря і мами вчителя. Із 1988 року проживає на території України. Закінчив звичайну сільську школу, юридичний факультет Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу (диплом з відзнакою) та Київського університету права НАН України (дипломи бакалавра і спеціаліста з відзнакою).
На фоні постійних заяв вітчизняних політиків про посилення боротьби з корупцією, якими рясніє медійний простір, на кожен випадок незасудження судом обвинувачених у корупційному злочині (в побуті та ЗМІ їх називають «хабарництвом») українське суспільство реагує вкрай болісно. Надалі в тексті, оскільки дана публікація розрахована не лише на юристів, автор використовуватиме слова «хабарництво» і «хабар», які відсутні в Кримінальному кодексі України, але на побутовому рівні і медіа часто використовуються.
2017 рік відзначився фантастичними позитивними результатами для вітчизняної Феміди. Власне, так вважають фахівці. Бо ж вперше в історії України в результаті відкритого і прозорого конкурсу було створено новий Верховний Cуд, участь в якому взяли представники одразу трьох правничих професій: судді, адвокати, науковці.
30 вересня 2016 р. набули чинності зміни до Конституції України в частині правосуддя. Серед іншого, вони передбачають призначення суддів на посади безстроково Президентом за поданням Вищої ради правосуддя (див. ст. 128 і ст. 131 Конституції).
З початком трагічних подій на сході України в національному законодавстві з’явилося таке поняття, як «внутрішньо переміщені особи» (далі – ВПО). Наразі це громадяни України, іноземці або особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні, яких змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі – ЗК) будь-який громадянин України має право безоплатно отримати у власність земельну ділянку (далі – ділянку) із земель державної і комунальної власності. Ч. 1 ст. 121 ЗК встановлює норми, в межах яких особа може отримати ділянку для будівництва житлового будинку. Так, для села ці норми складають площу до 0,25 га. Проте наявність цього права не гарантує людині втілення своїх намірів у життя. Нерідко перешкоджають цьому недоліки чинного ЗК.
Мешканці комунального гуртожитку, що на вулиці Небесної сотні, 6-А, побоюються перетворитися на безхатченків. Адже обґрунтовано, на їхню думку, припускають, що під приводом капремонту їх виселяють з помешкань аби знести будинок, а землю, на якій він розташований, віддати у приватні руки.
У попередній публікації автор розпочав аналіз проблеми збалансування інтересів більшості власників квартир у будинку, де створено ОСББ, з інтересами меншості. В цій же статті йтиметься про те, якими мотивами керувалися суди, коли відмовляли рівнянці Надії в задоволенні її позовів до ОСББ щодо права користуватися сміттєпроводом. Жінка вже тривалий час з допомогою юристів РОГО «Комітет виборців України» пробує відстоювати свої права. Також автор наведе приклади розгляду таких справ судами.
З 1 липня цього року в Україні в сфері послуг з утримання будинків мають відбутися кардинальні зміни. І нині власники квартир у багатоквартирних будинках ще мають час, щоб зробити свій вибір: самостійно визначати того, хто надаватиме їм відповідні послуги (наприклад, створивши об’єднання співвласників багатоквартирного будинку), чи віддати це своє право на відкуп місцевої влади.
Сергій і Валентина Невірці тривалий час, хоч без офіційної реєстрації, але фактично проживали в Донецьку. В липні 2014 року у зв’язку з військовими діями вони покинули місто та згодом переїхали до Рівного. По приїзду подружжя звернулися до управління праці та соцзахисту населення виконкому Рівненської міської ради, щоб стати на облік як внутрішньо переміщені особи й отримати відповідну довідку. Цей документ надавав би їм можливість користуватися соціальним захистом, гарантованим державою вимушеним переселенцям.