«Маневри» з маневровим фондом

Мешканці комунального гуртожитку, що на вулиці Небесної сотні, 6-А, побоюються перетворитися на безхатченків. Адже обґрунтовано, на їхню думку, припускають, що під приводом капремонту їх виселяють з помешкань аби знести будинок, а землю, на якій він розташований, віддати у приватні руки.


Донедавна занедбана двоповерхова будівля з облупленими стінами та подекуди забитими дошками вікнами лише псувала мальовничий міський краєвид на березі Усті. Нині ж будівля стала предметом конфлікту між міською владою і мешканцями. Цей будинок – гуртожитку маневрового фонду – практично єдине житло для 37-ми рівненських сімей, більшість з яких свого часу пішли працювати у комунальну галузь, сподіваючись згодом отримати власне житло. Але злощасна черга давно завмерла на місці. Люди кажуть, що будинок давно як маневровий фонд не використовується, бо здебільшого пожильці мешкають тут уже хто понад 10, а хто й понад 20 років. І вибиратися їм нікуди.

 


Приватизувати кімнати їм не дозволяють через аварійний стан будинку. Принаймні так пояснила заступник начальника управління житлово-комунального господарства Олена МОСКАЛЬЧУК. Щоправда, одна родина таки спромоглася приватизувати своє помешкання. «Вони добилися цього рішенням суду, – пояснює Олена Москальчук, – бо їхнє помешкання розташоване не у будівлі гуртожитку, а в одноповерховій прибудові до неї». Що буде з цією приватною прибудовою у разі капремонту будинку, поки що невідомо.


Збурили людей чутки про виселення їх з помешкань через майбутній капітальний ремонт. Вони не проти ремонту, кажуть, але хотіли б мати гарантії від влади про повернення у свої оселі. Однак влада, за їх словами, жодних гарантій не дає. Більше того, як твердять мешканці, комунальне керівництво поводиться з людьми брутально та погрожує відключити воду, якщо вони бунтуватимуть проти переселення. Таке ставлення надзвичайно обурило людей, які побоюються залишитися без даху над головою. Особливо мешканців занепокоїли слова міського голови Володимира Хомка.


Олена ЗІЛЬ, мешканка гуртожитку:


Ми дізналися про майбутній капремонт випадково. Якось помітили, що біля гуртожитку невідомі люди роблять якісь заміри, щось копають, не пояснюючи нам нічого. На наш запит до міського управління ЖКГ отримали відповідь, що у гуртожитку планують капремонт з відселенням мешканців. Не повідомили, ані термінів, ані умов. На прийомі у міського голови Володимира Хомка почули від нього, що, мовляв, у нього вже є підприємець, який готовий купити гуртожиток і землю, щоб облаштувати там платну автостоянку. А нас планують поселити у приватний гуртожиток на Відінській, 41. Але цей гуртожиток холостяцький, там немає належних умов для сімейних. А у нас лише на моєму поверсі 10 дітей живе. З нами начебто мають укласти угоду на п’ять років. А потім що? Якщо власник захоче розірвати угоду, куди нам іти? На це запитання міський голова нам не відповів.


Продовжує розповідь сусідки пані Юлія, яка з батьками від свого народження мешкає у гуртожитку вже понад 20 років:

 


Переселятися із державного гуртожитку у приватний ми не хочемо, бо можемо опинитися на вулиці. Ми вимагаємо, щоб це було комунальне житло, щоб з кожним наймачем уклали окремий договір, а не як нам пропонують – один договір на усіх. Щоб була реєстрація, щоб ордери видали, щоб ми мали право на приватизацію, коли проживемо 5 років у тому гуртожитку.


Тамара КУЛИК, яка 24 роки життя віддала праці у комунальному господарстві міста, й нині працює двірником, каже, що вражена неповагою до мешканців гуртожитку з боку чиновників. Вона за власні кошти стяглася на ремонт своєї кімнати у прибудові. «Компенсація законом не передбачена, як пояснили мені в управлінні ЖКГ, – каже жінка. – Куди я піду, якщо будинок знесуть?».


У свою чергу, заступник начальника міського управління ЖКГ Олена Москальчук запевнила, що мешканцям гуртожитку перейматися не варто, оскільки остаточного рішення щодо подальшої долі будівлі ще не ухвалено. Та й людей, мовляв, ніхто напризволяще не кине.


Згідно з технічним звітом (йдеться про звіт про обстеження технічного стану та експлуатаційної придатності будівлі, складений Рівненською філією «НДІпроектреконструкція» на замовлення управління ЖКГ міста, – прим. авт.) будинок є непридатним для проживання. Але перш, ніж вирішити, зносити його чи робити капітальний ремонт, треба виготовити проектно-кошторисну документацію, провести вишукувальні роботи. Якраз останні без відселення людей провести не можна. Однак це не означає, що людям треба уже сьогодні виселятися. Ми провели конкурс, щоб обрати гуртожиток, куди можна буде прилаштувати людей. Наразі зупинилися на двох пропозиціях (від кого саме, воліла не називати, – прим. авт.) – хто запропонує меншу ціну, адже місто має заплатити оренду, з тим і домовлятимемося. Окрім ціни, розглядаються й інші умови оренди — наявність санвузлів, кухні, достатня площа кімнат. Люди сплачуватимуть лише комунальні послуги і за утримання будинку. До з’ясування усіх цих умов люди матимуть реєстрацію за нинішньою адресою — Небесної сотні, 6-А.


Олена Москальчук також запевнила, що після капремонту, якщо такий відбудеться, люди обов’язково повернуться у свої помешкання. Водночас, чиновниця не змогла відповісти, що буде з мешканцями, якщо будинок таки знесуть. Зазначила, мовляв, “тоді будуть вирішувати”. Щодо розмов про облаштування на місці будинку автостоянки, пані Москальчук зазначила, що про таке їй нічого не відомо.


За словами Олени Москальчук, у місті з трьох гуртожитків маневрового фонду нині залишився єдиний — на Небесної сотні, 6-А. Тому після капремонту статус гуртожитку не поміняється. Адже два інші — на Бандери та Крушельницької — віддали на приватизацію їх мешканцям.


Проте мешканці гуртожитку не ймуть віри обіцянкам посадовців і збираються активно відстоювати свої права. А тим часом шукатимуть правди у депутатів, завітавши 16 червня на сесію Рівнеради. Підігрівають радикальні настрої пожильців й чутки про те, що буцімто через плани міської влади щодо розширення так званого ринку Дикого (ПП «Торговий центр-Д»), зокрема й у бік вулиці Небесної сотні, гуртожиток таки знесуть. У депутатських кулуарах також подейкують, що буцімто уже є покупець на земельну ділянку, де планує звести торговий центр на кшталт «Екватора». От тільки злощасний гуртожиток псує картину.

 


До слова. Ще у липні 2011 року місцеві ЗМІ повідомляли про плани міської влади знести аварійний гуртожиток на тоді ще вулиці Кіквідзе, 6-А, а на його місці звести новий щитовий будинок за канадською технологією. Як пояснював тоді Володимир Хомко, будинок використовували б виключно як маневровий для тимчасового поселення людей. На той час коштувало таке будівництво, за словами очільника міста, трохи більше мільйона гривень.


Про це все журналіст хотіла розпитати у міського голови, а також звернулася з проханням прокоментувати чутки й ситуацію із гуртожитком загалом. Однак, попри обіцянку, пан Хомко не знайшов часу, аби поспілкуватися.


Коментує ситуацію керівник правових програм РОГО «Комітет виборців України», адвокат Микола ГЛОТОВ:

 


Процедура і випадки, коли місцева влада може виселити людей із займаного ними житла, регулюється наразі Житловим кодексом України. Зокрема, відповідно до ст. 109 ЖКУ, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом – добровільно або в судовому порядку. Перелік підстав, за яких можуть виселити людей з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення (відповідно до ст. 110 Житлового кодексу) такий: 1) будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; 2) будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; 3) будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий. Тому, мешканці цілком вправі отримати від виконкому міської ради інформацію про те, за якою із цих трьох підстав їх хочуть виселити. При цьому, я радив би, щоб люди просили у міського голови надати їм письмову відповідь із чітко зазначеними підставами виселення, а також, до якого приміщення їх буде переселено.


Якщо приміщення чи будинок загрожує обвалом, то, відповідно до ст. 112 ЖК, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією – виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. Оскільки будинок на Небесної сотні, 6-А відноситься до власності громади, то і приміщення взамін мали б надати у житлі, яке також відноситься до власності громади. Тоді люди будуть упевнені, що згодом їх із приміщення, куди переселять, на вулицю не викинуть. Якщо ж людей переселять у приміщення, яке належить не громаді, а підприємству приватної форми власності, то завжди залишатиметься ризик опинитись на вулиці. Бо приватний власник через якийсь час може не переукласти договори найму, або ж зробить вартість проживання такою, що люди самі змушені будуть відмовитися від такого житла.


У будь-якому випадку, людям самим вирішувати, переселятися до запропонованого житла чи ні. У примусовому порядку їх можуть виселити лише за рішенням суду.

Світлана Калько
Сайт «Акценти»